Сьогодні, мабуть, немає жодної людини, яка б щодня не чула про мотивацію, особистісний ріст, продуктивність, самоорганізацію, емоційний інтелект чи вигорання. Особливо активно ці теми використовуються у корпоративному та бізнес середовищі, HR-культурі, коучингових програмах та соціальних мережах. У сучасних умовах ринкової економіки та високої конкуренції здатність людини залишатися ефективною, організованою та продуктивною фактично перетворилася на окрему форму соціального виживання: якщо ти не витягуєш — ризикуєш опинитися на узбіччі професійного й соціального життя.

Саме тому величезна кількість людей сьогодні намагається буквально отримати "кращу версію себе" або “трансформувати” себе через нескінченні тренінги, системи продуктивності, тайм-менеджмент, дисципліну чи мотиваційні програми. Проте, проблема полягає у тому, що значна частина таких людей може роками не розуміти, з чим саме вони насправді мають справу. Якщо труднощі пов’язані не лише зі стресом чи втомою, а з не діагностованим ADHD / РДУГ, то людина часто проходить по колу все нові й нові програми саморозвитку, так і не отримуючи суттєвого результату. Як наслідок, вона потрапляє в ще одну пастку — постійні самозвинувачення в недостатніх зусиллях, сором та відчуття власної неспроможності.

При цьому, для частини людей подібні програми дійсно можуть бути ефективними і це лише посилює загальну віру у “правильних” тренерів, коучів, експертів або унікальні методики, які нібито здатні кардинально змінити будь-кого. Саме навколо цієї ілюзії сьогодні сформувалася величезна комерціалізована індустрія так званих трансформацій.

Проте проблема часто полягає не у слабкій мотивації, а у тому, що люди мають не діагностований ADHD / РДУГ , мають інший спосіб психічного функціонування, який не завжди сумісний із загальноприйнятими моделями організації життя, уваги та саморегуляції.


Сьогодні все частіше пропонують працювати не з причиною труднощів, а з окремими симптомами: прокрастинацією, проблемами з мотивацією, емоційною нестабільністю, нестачею дисципліни/енергії, хаотичністю чи труднощами з концентрацією. Людину вчать тайм-менеджменту, самоконтролю, “правильним звичкам”, технікам продуктивності або постійному тренуванню мотивації. Саме на цьому сьогодні побудована значна частина сучасної HR-, коучингової та self-made-культури.

Проблема полягає у тому, що подібний підхід далеко не завжди працює. Якщо труднощі пов’язані не лише з перевантаженням чи стресом, а з особливостями роботи уваги, саморегуляції та психічного функціонування. Тоді нескінченні спроби “нарешті взяти себе в руки” часто лише посилюють виснаження, тривогу та відчуття власної неспроможності. Людина роками може вважати себе ледачою, неорганізованою або емоційно нестабільною, хоча проблема лежить значно глибше.

Тема ADHD / РДУГ дійсно сьогодні стала однією з найбільш обговорюваних тем у сфері психічного здоров’я. Проте зазвичай мова переважно йде про дітей. Про дорослих же із ADHD говорять значно рідше, хоча сучасні міжнародні дослідження показують, що значна частина людей отримують діагностику вже у дорослому віці. За даними CDC та APA, у США близько половини людей із ADHD отримали свій діагноз лише після 18 років.

У пострадянських країнах проблема є ще менш помітною. Тривалий час ADHD у дорослих фактично не розглядали як окрему клінічну тему. Якщо дитина не могла концентруватися, погано витримувала навчальний процес, була імпульсивною, емоційною або не вписувалася у жорсткі соціальні рамки, це зазвичай пояснювали “поганим характером”, “нестачею виховання” чи “слабкою дисципліною”. Такі діти рідко отримували системну допомогу, а з віком були змушені просто адаптуватися до вимог середовища.

Саме тому багато дорослих із ADHD зовні можуть виглядати достатньо функціональними, соціально адаптованими або навіть успішними. Проте за цією адаптацією часто стоїть постійне психічне перенапруження, виснаження від базових організаційних задач, труднощі з саморегуляцією, хронічне відчуття хаосу або життя “на межі ресурсу”. Особливо це помітно у сучасному середовищі з високим рівнем інформаційного навантаження, багатозадачності та постійної потреби у самоконтролі. Дослідження WHO World Mental Health Surveys показують, що ADHD у дорослих напряму пов’язаний із професійним виснаженням, труднощами функціонування, втратою продуктивності та високим рівнем супутніх тривожних і депресивних станів.

При цьому також важливо розуміти, що схожі симптоми можуть виникати і при інших психічних станах: хронічному стресі, депресії, тривозі, наслідках травматичного досвіду, емоційному вигоранні або тривалому виснаженні нервової системи. Саме тому сучасна клінічна практика вимагає не самодіагностики, а повноцінної диференційної оцінки фахівця, наприклад клінічного психолога, або психіатра, який спеціалізується на ADHD / РДУГ.

Повний скринінг ADHD / РДУГ у дорослих — це структурований клінічний процес, який дозволяє не лише оцінити симптоми за міжнародним протоколом DIVA-5, а й зрозуміти їх походження, ступінь впливу на життя людини та відокремити ADHD від інших станів, які можуть мати схожі прояви. Його задача — допомогти людині точніше зрозуміти джерело труднощів у власному психічному функціонуванні та визначити найбільш адекватний подальший маршрут допомоги.

Зараз дуже багато матеріалів для самодіагностики ADHD / РДУГ — від коротких відео TikTok до різного роду чек-листів і популярних тестів. Але цього недостатньо. Навіть якщо ви самостійно знайдете професійний опитувальник і заповните його, цього все одно замало. Адже ключове питання полягає не лише в наявності симптомів, а в тому, як їх правильно інтерпретувати.

Труднощі з концентрацією, прокрастинація, неспокій, емоційна нестабільність або виснаження можуть бути пов’язані не лише з ADHD / РДУГ. Схожі прояви часто зустрічаються при тривожних і депресивних станах, наслідках травматичного досвіду, хронічному стресі, вигоранні, порушеннях сну або інших психічних станах.

ADHD / РДУГ — це не просто риса характеру чи проблема з дисципліною. Це клінічний стан, який доволі серйозно ускладнює життя і потребує лікування. Саме тому потрібна не самодіагностика, а диференційна оцінка спеціаліста, який може відрізнити один стан від іншого, зрозуміти, що саме стоїть за симптомами у конкретному випадку, і визначити найбільш адекватний подальший маршрут допомоги.

Клінічний психолог може провести первинну оцінку, структурований скринінг, диференційний аналіз і зрозуміти, чи є підстави говорити про ADHD / РДУГ або ж симптоми краще пояснюються іншим станом.

Психіатр потрібен тоді, коли мова йде про офіційну діагностику, медикаментозне лікування або супутні клінічні стани, які потребують медичного ведення.

Тож тут клінічний психолог може бути або проміжною ланкою, або тим хто зорієнтує і спрямує людину щодо перспектив, проведе психотерапевтичні заходи. Також слід зазначити, що цей діагноз для дорослих доволі не охоче ставиться офіційно навіть в деяких країнах Заходу. Окреме питання — Україна. Але в цілому, незалежно від від місця вашого проживання, для офіційного діагнозу потрібен не будь-який психіатр, а той, хто спеціалізується на ADHD / РДУГ. Наявність структурованого клінічного скринінгу від клінічного психолога та заповненого протоколу DIVA-5 також може спростити подальшу роботу психіатра та скоротити шлях до офіційного визнання діагнозу, якого іноді доводиться чекати місяцями або роками. Оскільки людина приходить уже не лише з суб’єктивним припущенням, а з попередньо систематизованою клінічною інформацією від спеціаліста.

Правильна оцінка важлива не лише для розуміння себе, вона необхідна для призначення необхідного лікування. І само воно є тією причиною, чому лікарі так неохоче діагностують ADHD / РДУГ. Чому?

У міжнародних клінічних рекомендаціях для дорослих із ADHD / РДУГ серед фармакологічних варіантів першої лінії розглядаються стимулятори, зокрема метилфенідат або лісдексамфетамін. NICE прямо рекомендує пропонувати дорослим із ADHD / РДУГ лісдексамфетамін або метилфенідат як препарати першої лінії. Ці препарати відносяться до групи амфітамінів та психостимуляторів, але на відміну від наркотичних речовин, рекомендовані препарати при ADHD / РДУГ не викликають залежності і діють безпечно за умови вірного дозування і лікарського нагляду.

Попри слово “стимулятори”, їхня дія полягає не в тому, щоб просто “розігнати” людину чи ввести у стан ейфорії і піднесення. Їхня задача акуратно впливати на нейромедіаторні системи, зокрема дофамін і норадреналін, які і пов’язані з нашою увагою, мотивацією, здатністю утримувати фокус і контролювати імпульсивність. Вони не стільки стимулюють, скільки навпаки вирівнюють стан. Проте досі в багатьох країнах таке медикаментозне лікування викликає острах, обережність тощо. Тому доступ до акдеватного лікування без офіційного діагнозу буде суттєво ускладнений або взагалі неможливий.

Основна задача спеціаліста під час скринінгу ADHD / РДУГ — визначити природу походження симптомів і скарг людини: чи пов’язані вони переважно з особливостями нейророзвитку та роботи уваги, чи мають психогенне походження і є наслідком тривоги, стресу, травматичного досвіду, депресивних або інших психічних станів.