Чому ми не чекаємо державу?

Аналізуючи різні сучасні моделі впровадження психологічної допомоги населенню на рівні держави, ми стикаємося завжди з одними і тими ж проблемами та обмеженнями. Коли держава сама втручається чи намагається якось організувати цю нішу завдяки страховій медицині, або різного роду інституційними методами, людина часто опиняється на останньому місці довжелезного ланцюга процедур. Адже коли душевний біль, втрата чи колапс ідентичності торкаються людини, бюрократичне очікування означає не просто паузу, а цілу послідовність доволі нестерпного досвіду, який дуже швидко обертається втратою життєвих сил, соціальною ізоляцією, деградацією та особистісним занепадом, які іноді важко зупинити. І чим довше людина перебуває в такому стані, тим важчим буде шлях повернення.

• У Франції психотерапевти та психіатри офіційно повідомляли про +52% звернень після 2022 р.
• У Німеччині (BPtK) — +40–60% залежно від регіону.
• У Польщі та Чехії повідомляли про +50%.
• 70% українських біженців ніколи не звертались до психолога через фінансовий бар’єр

• 70% — жінки, більшість із яких опинилися в умовах подвійного навантаження: адаптація, побут, діти, документи, пошук роботи, відсутність підтримки партнера чи родини.
• 34% — діти та підлітки, тобто майже кожна третя людина серед переселенців — неповнолітня. Це створює додаткову емоційну і психологічну напругу в сім’ях, а також потребу у стабільності дорослого поруч.

• 47% українських емігрантів у ЄС мають вищу освіту, ще 36% — спеціальну середню.

• 45–50% — тимчасово непрацюючі через догляд за малими дітьми, незнання мови, не мають визнаних дипломів, опинилися в стані стресового виснаження або тривалих адаптаційних реакцій.
• У жінок із дітьми рівень вимушеної безробітності — понад 50% (за UN Women).

• 67–70% українських емігрантів ніколи не звертались до психолога, переважно через фінансовий бар’єр.
• У жінок — високі показники тривожності, емоційного виснаження та симптомів хронічного стресу.
• У підлітків — значний рівень дезорієнтації, проблем адаптації і поведінкових розладів, пов’язаних із перенесеним досвідом втрати дому та інтеграції до чужородного середовища.

• професійності — бо допомога без кваліфікації не може бути організована належним чином;
• етики — бо вразлива людина не є об’єктом жалості, а суб’єктом, який достойний участі і підтримки;
• прозорості, бо тільки відкритість гарантує довіру, а довіра — це найцінніший капітал будь-якої системи.

1. Люди роблять внески через міжнародні прозорі платформи Patreon або BuyMeCoffee, що напряму під'єднано до професійного рахунку.
2. Ті, хто не можуть оплатити терапію, або можуть лише частково, подають анонімну заявку через форму на сайті.
3. Ініціатива фінансує реальні терапевтичні сесії у межах доступних ресурсів за соціальною ціною.
4. Всі операції публічно фіксуються у відкритій таблиці звітності — без імен, прізвищ та без фотографій «до/після», згідно з міжнародним регламентом збору та використання персональних даних.

Прозорість як форма етики

ДЖЕРЕЛА ТА ПОСИЛАННЯ: